«Ярослав Мудрий» — опера на 3 дії українського композитора, лауреата  Шевченківської премії Георгія Майбороди. Лібрето Георгія Майбороди за однойменною драматичною поемою Івана Кочерги. Оперу написано в 1973 році. Прем'єра опери відбулася на сцені Київського Національного академічного театру опери і балету імені Т. Г Шевченка в 1975 році.

Диригент-постановник — Стефан Турчак
Режисер-постановник — Дмитро Смолич
Сценографія — Федір Нірод
Художник костюмів — Алла Кириченко
Хормейстер — Левко Венедиктов

Виконавці партій:
Ярослав Мудрий, великий князь Київський — Олександр Загребельний;
Інгігерда, його дружина — Гізела Ципола;
Єлизавета, їх донька — Людмила Пащенко;
Гаральд, витязь Норвезький — Анатолій Мокренко;
Микита,чернець-художник — Ярослав Головчук;
Сильвестр, вчений чернець — Анатолій Кочерга;
Журейко, муляр — Андрій Іщенко;
Милуша — Людмила Семиненко;
Мирослав, київський боярин — Микола Хлебан;
Ульф, варяг — Олександр Чулюк-Заграй;
Турвальд, варяг — ВячеславЛосицький
Анна, княжна --- Вікторія Мартиросова;

Audio: MP3 48000Hz stereo 96kbps
Тривалість: 00:52:01 + 00:52:09 + 00:27:57
Розмір: 35,7 мб + 35,8 мб + 19,1 мб

В. Туркевич про оперу
«Ярослав Мудрий» —класична за формою опера. Арії, аріозо, речитативи, розгорнуті хори спираються на сюжетну і музичну драматургію, мають визначене художньо-ідейне спрямування. Провідні ідейні смислові моменти передаються через внутрішньо наповнені монологи головного героя. Сюжетно-драматургічна канва опери розвивається за принципом історичної драми. На фоні виразних історичних подій розкривається внутрішній світ князя-мислителя, будівничого і воїна, який крок за кроком переборює підступні інтриги своїх ворогів і недругів. Ярослав Мудрий — могутня, монументальна постать державного діяча, людина багатого внутрішнього світу, сповнений великих поривань у творенні могутньої східнослов'янської держави. Характерною рисою музичної драматургії опери «Ярослав Мудрий» є її лірико-епічна стилістика: укрупненість характерів головних героїв поєднується із характерною письму композитора мелодійністю, елегійністю, кантиленністю, можна сказати, навіть романсовістю, що суттєво збагачує характери героїв виразним психологічним наповненням, особливо жіночі партії — Анни, Єлизавети, Милуші, Джемми, Інгігерди. Композитор використовує найширшу палітру музичних прийомів у розкритті подій і образів — від виразних вокальних декламацій і палітри звучання симфонічного оркестру до урочисто-величальних та ліричних епізодів для жіночих та чоловічих хорів, масових сцен, які органічно розкривають історичне тло подій далекого, вже легендарного ХІ ст. Музична мова опери Георгія Майбороди позначена виразною мелодикою і лейттемами, емоційна, близька до національних традицій класичної музичної культури.

https://disk.yandex.ru/d/KB1yjfbAL1QNow